До кумів Павло приїхав в село гостювати,
Повечерявши, лишився, щоб заночувати.
Як приспічило вночі, то шукав вбиральню,
І потрапив, у темряві, до кумів у спальню.
Витягнувши вперед руки, мацав по стіні,
Й випадково опинились руки на кумі.
Коли мацав її груди, то вона мовчала,
А як поліз до горлянки, то заверещала,
Перелякана кума збагнула на мить,
Що Павло прийшов до неї, аби задушить.
Прокинувся й кум від крику, світло увімкнув,
Матюків в житті Павло ще таких не чув.
Без розбору пішли в хід кума кулаки,
Під очками Павло довго ховав синяки.
