Соняшникові поля України,
як хвилясте, безкрайнє море.
Заквітчані жовтим кольором, земляні простори.
В бджолиному водограї панує робота,
працює Вітчизна – не знає скорботи.
Священна Земля України.
Древня наша мова вижила,
честь їй за це й хвала.
Українські люди не агресивні по своїй природі,
а добрі, лагідні й співучі.
Еміграція талановитих тимчасова.
Все повертається на круги своя.
В ситуації на Україні багато хто орієнтується.
Діаспора починає діяти та на нас впливати.
Їх також тягне до рідної хати.
Вони не байдужі до нашого життя,
бо хоч їм там може й легше живеться,
та їх серце на рідну Землю рветься.