Сяду...І на бандурі я заграю,
Чорної кави вип'ю філіжанку
Й,зі смутком усміхаючись,згадаю
Наші теплі прогулянки з ночі до ранку.
І заплутаються думки в тій дивній музиці,
Заграють разом сумними нотками,
Тепле сплетіння руки в твоїй руці.
І не було тебе тоді,мене,а було тільки "ми".
Були в нас спільнії проблеми,
В один ритм билися наші серця.
Для намалювання нашої життєвої картини
Не знайдеться у світі кращого митця.
Проведу я кінчиками пальців по струні
І фальшиво усміхаючись згадаю,
Як було добре разом,тобі й мені.
Повір,я це добре знаю...
І покотиться з очей сльоза,
І бандура гірко заридає,
І в душі настане невеличкая гроза,
Лиш Господь,що буде з нами далі знає.
І на бандурі знову я заграю,
І доп'ю кави філіжанку.
Чи будемо знову разом?Я не знаю.
Чи будуть знову,ті прогулянки до ранку...
