На дворі зимова казка, і падає білий сніг,
Закутались люди в пальта, лунає дитячий сміх,
І білим рядном стежина, а небо немов з свинцю,
Ти хочеш, щоб було щастя, а я його не знайду...
Не те щоби я був проти, що щастя то в нас самих,
Але я постійно бачу, як хтось стрімголов і в низ,
І марно його чіпати, і марно казати стій,
То вибір його, і варто не думати, що він твій,
Але мені дуже сумно, безсилля в мені до змін,
Стає аж занадто важко сідати за повний стіл.
А так загалом все добре, сніжинки і ліхтарі,
Сміються навколо діти, їм біди не до снаги...
