за мотивами О. Мудрової
сьогодні муха, завтра — павучиха.
в її кутку давно вже дуже тихо,
так тихо, що я чую, як спішать
годинники в міцні обійми смерті
(розбите скло і циферблати стерті) —
цього, мабу́ть, не відає душа.
гаразд, гаразд, то як прийняти все́ це?
як відігріти комашине серце,
коли його закутає зима?..
а хтось, однак, шепоче їй на вухо:
— сьогодні, панно, Ви павук чи муха? —
на жаль, різниці жодної нема.
