Пологове раз в три дні двері відчиняє,
На порозі тато маму з дитям зустрічає.
Народилася іскринка, продовження роду,
Плюсик хоч і невеликий нашому народу.
Як побачиш ти вагітну звечора чи зрання,
Посміхнися, загадай таємне бажання.
Нині рідкість материнство хоч лиха година,
Чи то тяжко, чи не модно в пелюшках дитина.
Там де труни продають, бізнес процвітає.
Є моменти, що священник не завжди встигає.
Ото мінус величезний нашому народу,
Не квітує сад вишневий, не дарує плоду…
Кажуть, хочуть пологове наше зачинити,
Бо нема за що зарплату лікарям платити.
Перед владою зніму свого капелюха,
Як по вулицях піде баба повитуха.
Чи забули де життя бере свій початок,
Де лунає перший крик хлопчиків, дівчаток?
Де плоди свої дає велике кохання?
Прийде час і закінчаться сльози та страждання.
Життя знову, мов веселка, радо заквітує,
Крик дитячий немовляти увесь світ почує!
Хай лелека нам приносить радість на крилі!
« І буде син і буде мати і будуть люди на землі.»
16.12.24р. Олександр Степан.
