Цілу нічку падав сніг.
Сад і двір покрив, поріг.
Дах і кущик біля хати
Зодягнув у білі лати.
На ялини тихо ліг,
І чекав коли у біг
Пуститься із дому Віра,
Виведе свою Багіру.
Дівча встало, здивувалось -
У нове земля убралась.
Вчора ще вона чорніла,
А сьогодні – біла-біла.
Віра вмилась, причесалась,
Із батьками привіталась.
Вкрила гарно ліжко пледом
З’їла сирники із медом.
Мамі дякую сказала.
Пса свого погодувала,
До нашийника – в кінець,
Причепила ремінець.
Зодяглася, як у свято,
І з Багірою гуляти
Подалася у село.
Сонце промені плело,
Розкидало їх завзято
На дерева і на хати.
Клало і на личко Віри,
Й на тільце її Багіри.
Радості – над дах набрали,
Зиму зі сніжком вітали.
А як змерзли, вчули втому,
Повернулися додому.
