Глава 6
11 березня 1962 року Тичина записав такого вірша:
11 марта 1962 года Тычина записал такое стихотворение:
Критики Критики
брали мене, чистили, м'яли, брали меня, чистили, мяли,
на всі боки вибивали на все бока выбивали
метелочками з осоту, — метёлочками из осота –
це тобі за роботу! это тебе за работу!
Щоб уперед не заганявся. Чтоб вперёд не забегал.
вариант рифмованного перевода:
Критики
брали меня, чистили, мяли,
на все бока выбивали
метёлочками осота –
вот тебе за работу!
Чтоб вперёд не вырывался.
"Так собі — ось про 20-і та 30-і рр. згадалось" — такий авторський текст стоїть за цими віршованими рядками. Інакше кажучи, йдеться про введення Тичини в канон, на Голгофу так званої усенародної слави. На це було згаяно добрих 15 літ. Ось трохи історії.
"Что-то вот о 20-х и 30-х гг. вспомнилось" – такой авторский текст стоит после этих стихотворных строчек. Иными словами, речь идёт о введении Тычины в канон, на Голгофу так называемой всенародной славы. На это было потрачено добрых 15 лет. Вот немного истории.
Перше, істотно адаптоване видання Тичини з'явилося 1932 року. Звичайно ж, це було вибране — універсальна форма існування нашого митця. В книжці були відсутні 11 поезій "Соняшних кларнетів", вся збірка "Замісць сонетів і октав", 9 віршів "Плугу" і два вірші "Вітру з України". Єдина збірка "Чернігів" була тут представлена повністю. Вже в цьому виданні почали зникати знайомі образи і рядки: на догоду часові поет став осучаснювати своє минуле.
Первое, существенно адаптированное издание Тычины появилось в 1932 году. Конечно, это было избранное — универсальная форма существования нашего художника. В книге отсутствовали 11 стихов «Солнечных кларнетов», весь сборник «Взамен сонетов и октав», 9 стихов «Плуга» и два стихотворения «Ветра с Украины». Единственный сборник «Чернигов» был здесь представлен полностью. Уже в этом издании начали исчезать знакомые образы и строки: в угоду времени поэт стал осовременивать свое прошлое.
Перший рішучий крок було зроблено. Наступного року почався небачений на Україні голод, самогубства Хвильового і Скрипника, а за ними — чистки, арешти, розстріли діячів культури. У Тичини почався напад фізіологічного переляку, який так і не минув до самої його смерті. З нього тепер можна було ліпити коники.
Первый решительный шаг был сделан. В следующем году начался невиданный на Украине голод, самоубийства Хвылевого и Скрыпника, а за ними – чистки, аресты, расстрелы деятелей культуры. У Тычины начался приступ физиологического испуга, так и не прошедшего до самой его смерти. Из него теперь можно было лепить коняшек.
І в цей час виходить у світ славнозвісна збірка "Партія веде". Ось її зміст: "Партія веде". "Пісня Червоної Армії". "Пісня комсомольців". "Пісня трактористки". "Пісня кузні" (за Рибацьким). "Як упав же він з коня". "На майдані". "Перше травня на великдснь". "О ні, ми кажемо". "Повітряний флот". "Іду з роботи я, з завода". "І од царів, і од вельмож". "Народи йдуть". "Ленін". "Мудрість, огонь".
И в это время выходит в свет знаменитый сборник «Партия ведёт». Вот его содержание: «Партия ведёт». «Песня Красной Армии». «Песня комсомольцев». «Песня трактористки». «Песня кузницы» (по Рыбацкому). «Как упал же он с коня». «На майдане». «Первое мая на Пасху». «О нет, мы скажем». «Воздушный флот». «Иду с работы я, с завода». «И от царей, и от вельмож». «Народы идут», «Ленин», «Мудрость, огонь».
Як бачимо, це теж було вибране, але вибране занадто енергійно: два вірші з "Плугу", кілька з "Вітру з України", два — з "Чернігова", кілька нових, уже абсолютно правильних поезій.
Как видим, это тоже было избранное, но избрано это было слишком энергично: два стихотворения из «Плуга», несколько из «Ветра с Украины», два — из «Чернигова» и несколько новых, уже абсолютно правильных стихов.
Успіх збірки "Партія веде" був величезний: протягом одного 1934 року збірка витримала три видання (правда, один раз — у скороченому вигляді).
Успех сборника «Партия ведёт» был огромен: в течение одного 1934 года сборник выдержал три издания (правда, один раз – в сокращённом виде).
Задля справедливості нагадаю, що того ж таки 1934 року вийшла ще одна збірка Тичини. Вона мала всього десять сторінок, але дуже промовисту назву: "Ку-ку". Цікаво, що ця зозулька стала справжньою для Тичини піфією. Поки вона прокувала тричі (збірка "Ку-ку" вийшла другим — 1935 роком і третім — 1938 роком виданням), на поета встигли пошити уніформу, що здушувала його, як саван.
Справедливости ради напомню, что в том же 1934 году вышел ещё один сборник Тычины. Он содержал всего десять страниц, но имел очень выразительное название: «Ку-ку». [сихов для детей – примю пер.> Интересно, что эта кукушка стала для Тычины настоящей пифией. Пока она трижды прокуковала (сборник «Ку-ку» вышел вторым — 1935 года и третьим — 1938 года изданием), на поэта успели пошить униформу, которая душила его, как саван.
Того ж таки 1934 року І. Кулик писав: "Із значно більшими ускладненнями, ніж в інших видах літератури, завойовує свої позиції соціалістичний реалізм у творчості поетів старшого покоління, зокрема поетів, які вийшли з націоналістичного табору. Видатний майстер версифікації й образу П. Тичина перейшов до злободенної бойової тематики, почав захоплено оспівувати ведущу роль партії (зб. "Партія веде"), і це, безперечно, значна наша перемога; проте ми зробили б йому погану послугу, якщо б замовчували нерівність, деяку навіть неповність художнього виявлення нових для Тичини тем та ідей" ("За марксо-ленінську критику", 1934, № 5, с. 11).
В том же 1934 году И. Кулик писал: "С гораздо большими осложнениями, чем в других видах литературы, завоёвывает свои позиции социалистический реализм в творчестве поэтов старшего поколения, в частности поэтов, вышедших из националистического лагеря. Выдающийся мастер версификации и образа, П. Тычина, перешёл к злободневной боевой тематике, начал восторженно воспевать ведущую роль партии (сб. «Партия ведёт») и это, безусловно, значительная наша победа; однако мы оказали бы ему плохую услугу, если бы замалчивали неровность, некоторую даже неполноту художественного проявления новых для Тычины тем и идей” («За марксистско-ленинскую критику», 1934, № 5, с. 11).
У наступному числі журналу за той же рік С. Щупак у статті з вічно актуальною назвою "Подолати відставання критики" говорив те ж саме: "Книжка "Партія веде" безперечно має велике політичне значення. Ця книжка свідчить про дальший ідейний поступ цього письменника. Хоч художній рівень нових віршів не скрізь однаково високий, але ця книжка становить нове в творчості Тичини. Між тим критики на неї немає" ("За марксо-ленінську критику", 1934, № 6 (77), с. 4).
В следующем номере журнала за тот же год С. Щупак в статье с вечно актуальным названием «Преодолеть отставание критики» говорил то же самое: "Книга «Партия ведёт» бесспорно имеет большое политическое значение. Эта книга свидетельствует о дальнейшем идейном продвижении этого писателя. Хотя художественный уровень новых стихов и не везде одинаково высок, эта книга представляет новизну в творчестве Тычины. Между тем, критики на неё нет" («За марксистско-ленинскую критику», 1934, №6 (77), с. 4).
І Кулик, і Щупак помилялись. Нова збірка нового Тичини була вища за всяку критику і одностайно схвалена всім радянським народом. 1935 року збірка "Партія веде" виходить знову. До видання 1934 року додалось: "Друга пісня трактористки"; "Країна героїв"; "Пісня про Кірова"; "Комсомолія"; "Пісня під гармонію".
И Кулик, и Щупак ошибались. Новый сборник нового Тычины был выше всякой критики и единодушно одобрен всем советским народом. В 1935 году сборник «Партия ведёт» выходит снова. К изданию 1934 добавилось: «Вторая песня трактористки»; «Страна героев»; «Песнь о Кирове»; «Комсомолия»; «Песня под гармонь».
1936 року було повністю повторене видання 1935 року, а 1937 — видання 1936 року. Єдина зміна: замість вірша "Партія веде" книжку став відкривати вірш "Ленін".
В 1936 году было полностью повторено издание 1935 года, а 1937 – издание 1936 года. Единственное изменение: вместо стихотворения «Партия ведёт» книгу стало открывать стихотворение «Ленин».
А викрадена на кілька років поетова молодість лежала в архівному мішку, чекаючи своєї інвентаризації, бо новітні літературознавці ще не виробили свого модулю поетової молодості. Проте, вакуум минулого треба було якось заповнювати. І ось 1938 року в світ виходить "Пісня молодості", щоправда, поки що не поетової. Вона мала такий зміст: "Пісня молодості", "Партія веде", "Пісня комсомольців", "Пісня під гармонію", "Комсомолія", "Пісня трактористки", "Друга пісня трактористки", "Країна героїв", "Розцвітаймо піснею", "Повітряний флот", "На "суботах" М. Коцюбинського", "Перше знайомство", "Як ми писали листа М. Коцюбинському", "Зелен-золот".
А выкраденная на несколько лет молодость поэта лежала в архивном мешке, ожидая своей инвентаризации, потому что новейшие литературоведы ещё не выработали своего модуля молодости поэта. Однако вакуум прошлого нужно было как-то заполнять. И вот в 1938 году в свет выходит «Песня молодости», правда, пока не собственно, поэта. Она имела такое содержание: «Песня молодости», «Партия ведёт», «Песня комсомольцев», «Песня под гармонь», «Комсомолия», «Песня трактористки», «Вторая песня трактористки», «Страна героев», «Расцветаем песней», «Воздушный флот», «На "субботах" М. Коцюбинского», «Первое знакомство», «Как мы писали письма М. Коцюбинскому», «Зелен-злато».
Як бачимо, поет став переписувати свій родовід, розповідати про своє революційне минуле, ця розповідь органічно в'язалася з Тичиною без минулого, і певна річ, того минулого не пояснювала. Але в 1938 році була вже нова редакція історії української літератури, і треба було припасувати Тичину до цієї редакції — без Олеся, Філянського і, тим більше, Чупринки.
Как видим, поэт стал переписывать свою родословную, рассказывать о своём революционном прошлом, этот рассказ органично вязался с Тычиной без прошлого и, разумеется, того прошлого не объяснял. Но в 1938 году была уже новая редакция истории украинской литературы, и нужно было подготавливать Тычину к этой редакции — без Олеся, Филянского и, тем более, Чупрынки.
У ці роки постала загроза, що пропагандистський конвейєр скоро працюватиме впорожні. А видати бодай вибране вибраного було ще рано. Шлях до перевидання своєї, правда, вже відчуженої молодості полегшив сам поет, видавши того ж року нову збірку поезій "Чуття єдиної родини". Нові шанувальники нового Тичини одержали поживу, і проблема поетової молодості значно спростилась.
В эти годы возникла угроза, что пропагандистский конвейер скоро начнёт работать вхолостую. А издавать хотя бы избранное избранного было ещё рано. Путь к переизданию своей, правда уже отчуждённой молодости, облегчил сам поэт, издав в том же году новый сборник стихов «Чувство единой семьи». Новые поклонники нового Тычины получили пищу, и проблема молодости поэта значительно упростилась.
1939 року нарешті з'являються — після семирічної перерви — "Вибрані твори" Тичини. І навіть більш-менш пристойного обсягу — 318 сторінок.
В 1939 году наконец появляются – после семилетнего перерыва – «Избранные произведения» Тычины. И даже более-менее приличного объёма – 318 страниц.
Тепер уже, замість викритих ворогів народу С. Щупака та І. Кулика, проблему "тичинознавства" вивчає найвидатніший український літературознавець 30-х років Лазар Санов [Смульсон>. Можливо, що ним і була знайдена остаточна форма подачі вибраного Тичини, тобто дуже старанно перебраного.
Теперь уже вместо разоблачённых врагов народа С. Щупака и И. Кулика, проблему «тычиноведения» изучает выдающийся украинский литературовед 30-х годов Лазарь Санов (Смульсон). Возможно, что им и была найдена окончательная форма подачи избранного Тычины, то есть очень тщательно перебранного.
Треба віддати належне упорядникам книги: ця форма поетової подачі виявилась настільки вдалою, що перетворилась на своєрідну уніформу, поетів віцмундир. Варто передивитися останні три- і шеститомові видання Тичини, щоб переконатися, що ця уніформа служить ось уже тридцять два роки.
Надо отдать должное составителям книги: эта форма подачи поэта оказалась настолько удачной, что превратилась в своеобразную униформу, поэтовский вицмундир. Стоит посмотреть последние трёх- и шести-томные издания Тычины, чтобы убедиться, что эта униформа служит вот уже тридцать два года....
Отже, Тичину було остаточно канонізовано. Тичині було "повернено" його молодість із штампом: "Перевірено — 1939" — так, як на бібліотечних книжках у часи великої сталінської епохи.
Итак, Тычина был окончательно канонизирован. Тычине была «возвращена» его молодость со штампом: «Проверено — 1939» — как на библиотечных книгах во времена великой сталинской эпохи.
У цьому каноні відсутні 10 віршів "Соняшних кларнетів" ("Іще пташки", "Світає", "Туман", "Скорбна мати" — 4 поезії циклу, "По блакитному степу", "Війна"— двовірш), всі 23 вірші збірки "Замісць сонетів і октав", 13 поезій "Плугу", ("Міжпланетні інтервали", "А за Трипіллям на горі", "Месія", "Спервовіку не було нічого", "Вже би' заснув сиз вечір", тетраптих "Мадонно моя", "Прийшли попи, диктатори", "Там на горі за Дніпром", "Гнатові Михайличенку", "Паліть універсали").
В этом каноне отсутствуют 10 стихотворений «Солнечных кларнетов» («Ещё пташки», «Светает», «Туман», «Скорбная мать» – 4 стихотворения цикла, «По голубой степи», «Война» – двустих), все 23 стихотворения сборника «Взамен сонетов и октав», 13 стихотворений «Плуга» («Межпланетные интервалы», «А за Трипольем на горе», «Мессия», «Сначала не было ничего», «Уже заснул сиз-вечер», тетраптих «Мадонна моя», «Пришли попы, диктаторы», «Там на горе за Днепром», «Игнату Михайличенко», «Сжигайте программы»).
Збірку "Вітер з України" скорочено на 11 поезій (диптих "Плач Ярославни", "Голод", "Хмари кругом облягли", "Клеон і Діодот", два вірші циклу "З мого щоденника", поезії циклу "В космічному оркестрі" — "Благословенні", "Я дух, дух вічності", "Що наші сльози", "Недокровна планета"). Збірка "Чернігів" тепер представлена двома віршами замість восьми (випущено: "В Берліні й Ессені", "Прихитренеє фігове", "О ні, ми ясно кажемо", "Пани мої ріднесенькі", "Що за шум із Катлавана", "Перекочовуючи насичуючись").
Сборник «Ветер с Украины» сокращён на 11 стихотворений (диптих «Плач Ярославны», «Голод», «Облака кругом облегли», «Клеон и Диодот», два стихотворения цикла «Из моего дневника», стихотворения цикла «В космическом оркестре»: «Благословенны», «Я дух, дух вечности», «Что наши слёзы», «Малокровная планета»). Сборник «Чернигов» теперь представлен двумя стихами вместо восьми (исключено: «В Берлине и Эссене», «Хитромудрое фигово», «О нет, мы ясно скажем», «Паны мои родненькие», «Что за шум из Катлавана», «Перекочёвывая насыщаясь»).
У цілому не витримало іспиту часу 63 вірші і одна поема.
В целом не выдержало экзамена времени 63 стихотворения и одна поэма.
Мало цього: чимало віршів зазнало авторських (та й чи тільки авторських?) правок: поет звільнювався од релігійної лексики, формальних експериментів, ідейних нечіткостей, "абстрактного гуманізму", національних забобонів". Від цього зміст часом просто переінакшувався.
Мало того: многие стихи подверглись авторским (да только ли авторским?) поправкам: поэт освобождался от религиозной лексики, формальных экспериментов, идейных нечёткостей, «абстрактного гуманизма», «национальных предрассудков» [132>. От этого содержание порой просто переиначивалось.
сноска 132
[Правда, на совісті Смульсона та іже з ним лишилась поема "Золотий гомін", вміщена і в цьому виданні. Поема регулярно передруковувалась аж до 1947 року, коли вона остаточно вмерла для нашого читача.
Правда, на совести Смульсона и иже с ним осталась поэма «Золотой гомон», помещённая и в этом издании. Поэма регулярно перепечатывалась до 1947 года, когда она окончательно умерла для нашего читателя. – прим. В.С.>
Нові дослідники Тичини тепер виступили як найбільш доброзичливі до Тичини коментатори. Ось як той же Лазар Смульсон захищав Тичину од попередньої критики: "Довгий час помилково вважалось, що перша книга віршів П. Тичини — це книга символічна, наскрізь перейнята містикою, не зрозуміла й не доступна масам. Таку думку про цю книгу нав'язували й розповсюджували літературні шкідники всіляких мастей і відтінків. В інтересах презренних ворогів народу, буржуазно-націоналістичних і троцькистсько-бухаринських бандитів від літератури було викреслити з творчості кращого українського радянського поета Павла Тичини одну з талановитіших його книг, штучно поділити його поетичний доробок на суперечливі частини, відкинути в русло чужої для народу поезії вірші його першої книги" ("Літературна критики", кн. І, листопад 1938, с. 92).
Новые исследователи Тычины теперь выступали как наиболее дружелюбные Тычине комментаторы. Вот, как Лазарь Смульсон защищал Тычину от предыдущей критики: "Долгое время ошибочно считалось, что первая книга стихов П. Тычины – это книга символическая, насквозь проникнутая мистикой, не понятная и не доступная массам. Такое мнение об этой книге навязывали и распространяли литературные вредители всевозможных мастей и оттенков. В интересах презренных врагов народа, буржуазно-националистических и троцкистско-бухаринских бандитов от литературы было вычеркнуть из творчества лучшего украинского советского поэта, Павла Тычины, одну из талантливейших его книг, искусственно поделить его поэтическое наследие на противоречивые части, отбросить в русло чужой для народа поэзии стихи его первой книги" («Литературная критика», кн. I, ноябрь 1938, с. 92).
Смульсонові вже ніхто не перечив — ні М. Зеров, ні А. Ніковський, ні С. Єфремов, ні В. Юринець, ні М. Степняк, ні С. Щупак, ні І. Кулик.
Смульсону уже никто не возражал — ни Н. Зеров, ни А. Никовский, ни С. Ефремов, ни В. Юринец, ни М. Степняк, ни С. Щупак, ни И. Кулик.
1941 року в "Держлітвидаві" вийшов "вибраний" Тичина з передмовою Л. Смульсона. У цьому виданні Тичина був вигладжений і знівельований. Ані труднощів зростання, ані помилок, ані проблем, ані здобутків.
В 1941 году в «Гослитиздате» вышел «избранный» Тычина с предисловием Л. Смульсона. В этом издании Тычина был выглажен и нивелирован. Ни трудностей роста, ни ошибок, ни проблем, ни достижений.
І справді. Поет у Тичині пішов у довічне тюремне ув'язнення. Тільки під час коротких "тюремних прогулянок" він здобувався на окремі речі, гідні його великого таланту. Передусім це стосується періоду Великої Вітчизняної війни, коли відбулося одживлення паралізованої в 30-і роки літератури (поема "Похорон друга"), окремих поезій і однойменної зі збіркою поеми "Срібної ночі". Мимоволі хочеться зауважити, що найживішими і справді людяними у Тичини були, здебільшого, вірші про смерть— чи не єдина жива тема його вигаслого генія.
В самом деле. Поэт в Тычине отправился в пожизненное тюремное заключение. Только во время коротких «тюремных прогулок» он сподоблялся на отдельные вещи, достойные его большого таланта. Прежде всего, это касается периода Великой Отечественной войны, когда произошло оживление парализованной в 30-е годы литературы (поэма «Похороны друга»), отдельных стихов и одноимённой со сборником поэмы «Серебряной ночью». Невольно хочется заметить, что самыми живыми и действительно человечными у Тычины были, в основном, стихи о смерти — едва ли не единственная живая тема его угасшего гения.
Тичини не одживили і роки після 20-го з'їзду КПРС, коли Рильський і Бажан повернулися до перерваної на 25 років молодості. Тичина цього зробити не міг. Можливо, йому і тут підказала інтуїція: одживлюватись — зарано; попереду ще будуть холоди.
Тычину не оживили и годы после XX-го съезда КПСС, когда Рыльский и Бажан вернулись к прерванной на 25 лет молодости. Тычина этого сделать не мог. Возможно, ему и здесь дала подсказку интуиция: оживать рано, впереди ещё будут холода.
ID:
1028761
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 17.12.2024 19:38:09
© дата внесення змiн: 17.12.2024 19:54:51
автор: Радiус24
Вкажіть причину вашої скарги
|
