Стюардеса в вагоні, в гарячих долонях листок
В голові мільйони, а на ньому жодних думок
А за вікном далі темно, минають поля, проте
Повезло напевно, дорога далека, пусте купе
І відлік часу дороги почався не так давно
Немає страху й тривоги, на вокзалі залишилось воно
Сну напевно не буде, самотнім кроком в вагон ресторан
Подвійний келих вина для спасіння відкритих ран
Якась чергова зупинка, на пару хвилин зникає стук коліс
Вона самотня жінка і життя іде навскіс
Час так швидко минає, непомітно для неї пустіє вагон
Світ оживає, вже світає за вікном
Шум людей що не вийшли збиває з однієї думки в голові
Чи на вокзалі зустріне хтось її
Перша усмішка за усю дорогу, знов знайомий район
Вона спускалось до нього, та пустий був перон...
