Ох, ці котячі хвости!
В хаті моїй не пройти.
Де не поглянь, скрізь – коти,
З розуму можуть звести!
Щоби попити води,
Треба до кухні дійти.
Тільки-но з ліжка ти встав,
Чуєш стривожене: “няв!”.
А в холодильнику знов
Кіт щось смачненьке знайшов,
Перевіряв, може, вміст.
Бачиш, стирчить сірий хвіст.
З горщика, що на плиті,
Видно аж троє хвостів!
М”ясо хтось дегустував:
Лине вдоволене: “няв!”
У туалеті – біда!
Всюди розлита вода.
Кіт, мабуть, ванну прийняв.
Звідти доноситься: “няв!”
Ці невгамовні коти
“Порозкидали” хвости.
Втратити пильність – пропав!
Час твій останній настав.
Ці не жаліють роззяв.
Згубить тебе їхнє “няв!”,
Дуже засмучене,
Гірко ображене,
Справді розпачливе,
Досить зневажливе,
Навіть загрозливе:
“НЯВ!”
