Гонить вітер темні хмари,
Падолист такий рясний...
Лиш берізка з дубом в парі
Мають одяг ще міцний.
Золота накидка в неї,
В нього плащ - рудий, рудий.
Йду по парку, по алеї –
Срібло в косах і старий...
Ще недавно був у літі,
Ще відносно – молодий...
Все – мінливе в цьому світі,
Час – шалений і стрімкий.
Цикл за циклом і до неба
Погляд звірений, ясний...
І журитися не треба,
Радій, доки ще живий
І сприймаєш все навколо
Все на дотик до глибин...
Ти не перший йдеш по колу
І не вб’єш в природу клин.
Тільки згорблена надія
В голові, мов оберіг...
Завтра, мабуть, забіліє
Й полетить лапатий сніг.
Гарна лірика, Василю! 
