|
Улюблене є місце на землі
У кожного із нас.
Там, де пройшло дитинство,
Де народились ми.
Це місце особливе,
І найдорожче на землі.
Тому що там...
Народились і мої батьки,
І моя дитина,
І пращури там жили.
Це рідне є село
Велика-Стратієвка, що на Поділлі.
Тут за старі часи,
Були бої великі.
Немало люду полягло.
Тому, так зветься це село.
Велике, гарне, затишне село.
Там річка і ставок великий є,
І Дудів* яр, як гай широкий.
А поруч... через поле,
Байдаків* яр,
Там де смачна гордовина росте.
Були свої Карпати*,
По яким...
Гуртом ми весело з'їжджали вниз на капцях,
І підіймалися на карачки в гору.
Коли в яру, пасли худобу за селом.
Так було весело разом!
І були здерті руки, ноги,
І повні капці набрані землі.
Але ніхто, на це увагу не звертав,
Бо дітьми вільними росли,
Призначенні собі самі.
Там бузини кущі росли великі,
Страшні... пахучі.
В яких водилися чорти.
Так, нам тоді дорослі говорили,
Коли хотіли налякати нас.
Так весело було тоді!
І в дурня грали,
Хто програє...
Повинен був, худобу завертати.
А в нас тоді в селі...
В подвір'ї в кожного,
Корів було немало...
Як і дітей багато.
А іноді до нас,
На Кучерову* гору,
З долини* приганяли худо́бу, інші діти.
І нас тоді, у двічі було більше!
І ось тоді...
Вирішували всі разом,
Куди корів нам краще гнати.
Чи на Топило* гнати пасти,
Де є гриби, і стиглі ягоди шипшини.
Або на Шлях* іти,
Де череху* було багато.
А може,
Ми до Будки* поженемо,
Щоб не далеко...
А краще в лісосмугу!
Там після дощу,
Мушійка* виросла по пояс.
І буде, що худобі пасти.
І ось коли...
Ми вже були на місці,
Коли паслась худоба,
А ми в той час...
Що, ми там тільки не робили...
І по деревам високим лазили,
І в нори лисячі заглядали,
І в ладі ми на полі грали,
Чи в хованки у кукурудзі.
По скирті лазили високій,
Ось тільки складеній в жнива.
І волі... нам було до волі...
Якщо хотіли їсти ми,
У кожного щось було з дому взято,
Чи пряник, або пиріжок,
Чи яблуко, чи грушка.
Завжди, щось бабка клала,
В торбу нам на поле.
І дідову стару з війни баклажку,
Ніколи не забувала...
Вода, завжди кринична,
В ній свіжою була.
А ще... ми терли у долонях,
Пшениці стиглі колоски,
А потім, її зернятка їли.
Які ж вони були смачні!
Тодішня жвачка.
Земля тоді нас годувала.
Поля були багаті на врожай...
До дому кукурудзу молоду ламали в торбу,
І соняшники стиглі, і молодий горох ми рвали,
...Вірніше... крали...
Один за одного переживали, наглядали,
Щоб охоронник не зловив.
Ми були дітьми і бешкетували.
А скільки раз...
Ми змоклі під дощем,
Сховавшись під корову,
Чекали скінчення дощу,
Коли нас злива, заставала в полі.
Та грім і блискавка нас не лякали!
А після зливи босоніж,
По ґрунтовій дорозі, по болоту,
Верталися з худобою в село.
Земля після дощу,
Була м'яка як пластилін і тепла...
Ми гралися тоді болотом!
Змастивши кулю на патик...
І... хто дальше кине...
Ось так, ми розважалися тоді.
...коли худоба,
По наїдала досхочу свої боки,
Вже майже, йшла сама до дому з поля.
А ми́...стомлені,
Подерті ноги на стерні,
Набігались за коровами,
За ними слідом йшли...
Вертались ми щасливими в село до дому.
Де нас чекали,
Вже з вечерею смачною.
Який, смачний був борщ у мої бабки!
Не можу, я про це не написати...
На кислому цукровому,
Буряку зварений,
Настояний в печі,
Затертий у макітрі на шкварках із часником,
Пахучий...з кропом і петрушкою...
Зі свіжою сметаною.
Така це була смакота...
Не можна було від тарілки відірватись.
А ще, ми до борщу,
Окраєць хліба терли часником,
А зверху салом натирали.
І щоб наїстися нам цього було досить.
А інколи наш дід Іван...
Нам смажив на чарі
Горох зелений, або зернятка кабакові.
І ми усі разом,
Сиділи їли на подвір'ї...
Яка це була благодать!
Всі разом теплими вечорами,
Під спів цвіркунів
Балакати, і відпочивати...
Ми жили на краю села,
Вірніше, наші дід і бабка
На Кучеревій* горі.
І перед нами розкривався,
Гарний краєвид...
З одного боку все село
Як на долоні видно,
А з іншого поля широкі,
І лісосмуга від села,
До шляху пролягла.
Село...
Моє рідне село.
Коли про нього згадуєш...
Мимоволі посміхаєшся,
І водночас навертаються сльози.
Було воно велике і заможне,
І життєрадісне і гомінке.
Там і з'явилася на світ,
Майже уся моя рідня.
Як, часто мої думки,
Летять в минуле...
Туди в село, до бабки і діда...
Ця пам'ять так захоплює мене,
Буває мить...і забуваєш все,
Про теперішнє життя.
І спогади тебе несуть туди...
В дитинство...
Через Бам*...
На Кучерову гору.
*"Кучерова гора" - так називали край села, одну вулицю на горі.
*"Дудів","Байдаків"- назва ярів.
*"Топило","Шлях","Будка"-так сільські люди називали місця в полі за селом, куди гонили пасти худобу.
*"Мушійка"- трава висока.
*"Бам"- довга кладка через став, якій був в центрі села, щоб скоріше дійти на Кучерову гору, там де жили мої рідні.
*"Карпати"- в яру був високий крутий схил, там постійно зсувалася земля.
ID:
693879
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.10.2016 02:19:49
© дата внесення змiн: 31.07.2019 15:24:15
автор: Ангеліна Гай
Вкажіть причину вашої скарги
|