Ти спи вже ,друже, у могилі .
А я прийду як, зберу сили
Схилюся низько над плитою
І розповім тобі новини .
Як ми живемо по-новому ,
І як ламають людські долі.
Я в серці чую цю неволю ,
Вона зненацька настає
І наче струмом мене б'є .
І добиває до кінця ,
Коли чекаю щось нове.
Їхні слова давно проїлись .
Я вранці чую щось нове .
Людське життя вони не цінять ,
Як мруть, то їм на руку йде.
Пробач мені за всі образи,
Приходь до мене тількі в снах .
Тебе нам так не вистачає
І сльози котяться з очей .
Ховаю сльози у дощах .
Я зранку прокидаюся
І забуваю весь цей жах.