Знову ніч шепоче тихо: «засинай»
І везе нас втомлений трамвай
У країну світлих добрих фей,
Де царює добрий дід Морфей,
Де блукають, наче ельфи, сни,
На дорогах вічної весни.
Там казки плете Шехерезада,
Їх у неї – наче зір плеяди.
Там мелодія прекрасна лине,
Наче світла пісня янголина,
А не небі гномик трусить хмари,
І летять пір’їнки, як отари.
З них одна впаде тобі на плечі,
Сон несе в своїх долонях вечір,
Прошепоче, наче водограй,
Солодко і ніжно: «засинай…»
