Скільки часу даремне прожив,
скільки часу повз пропустив –
часу, що з тобою міг провести,
нашу міцну фортецю звести.
Час, щоб щастя будувати –
спільне майбутнє вже проживати!
Ті години, щоб люблю сказати –
ще один вірш тобі подарувати.
Втрачений час вже не повернеш –
лиш майбутнім наздоженеш.
Принцесо тебе я більше не відпущу –
лиш буду доводити, що тебе люблю.
Спільний дім і спільна сім’я –
ось мажорні ноти нашого майбуття!
Янголятко, вже немає ти і я –
лиш ми і наше спільне життя...
Знаю – це лиш маленькі слова,
але хай знає Всесвіт і вся Земля –
ти моя доленька і моє життя –
це моя правда – в ній моя душа!
