Зчервоніли ябка від цілунку сонця,
Корениста груша хилиться в плодах,
Ягода калини загляда в віконце,-
Так згубитись хочу у своїх полях.
Босою пробігтись по стерні колючій,
Колосків пшениці в жмені назбирать,
Горілиць упасти у снопи пахучі
І від щастя в небі птахою літать.
У високім небі, де хмарки біліють,
Дощ рясний пролити з чистого відра,
Там, де трави буйні скоро пожовтіють,
В прохолоді осінь душу доторка.
Зчервонілі ябка обпечуть тумани,
Мороком осіннім ляже листу пад,
Калинонці осінь підведе румяни:
Полюбуюсь знову на старенький сад.
