Котилося літечко, ой котилось,
на моїм подвір"ячку зупинилось.
До мене заглянуло у віконце,
і мені послало промінь сонця.
Я підбігла радісно до віконця,
вражено побачила обруч сонця.
Заблищав, засяяв той, розгойдався,
і до всього світу посміхався.
Все навколо сонечка красувалось,
і красою радужно задавалось.
А краса стелилася і гойдалась,
все покрити радістю намагалась.
Огорнула простір дивна тиша,
навіть не шерехнула сіра миша.
Все навкруг мінялося щохвилини,
Покотилось літечко на долини,
на гаї, дібровоньки і садочки,
легенько шепталися там листочки.
Раптом полилося щось медове,
полинули звуки пречудові.
Це уже витьохкував соловейко,
щоб було у літечку веселенько.
І котилось літечко далі й далі,
від людей відносило всі печалі.
А я все дивилася,видивлялась,
бо ж і мені літечко усміхалось.
Всі кольори літечка красувались,
вони мені піснею вже здавались.
І мені дитинство нагадалось,
і нові загадки загадались.
Як же ці загадки розгадати,
велич цього світу показати,
і війну жорстоку зупинити,
В Правді і у Мирі усім жити?..
Та на жаль це літечко швидкоплинне,
скоро воно край наш вже покине.
Будем ми за літечком сумувати,
і його повернення будем ждати..
ОЙ КОТИЛИСЬ ЛІТЕЧКО, ОЙ КОТИЛОСЬ...
