Сумні вуста...Зтурбований погляд,
Хоч подих весни вже на долоні.
Спішить у безодню терерішній потяг,
І все це завмерло на сірому фоні...
Мене не засмучує люта погода,
Вона не заставить мене сумувати!
Ти не повіриш,себе мені зовсім не шкода,
Я й під дощами буду співати.
Я не боюсь захворіти чи вмерти,
У мене страху такого немає!
Я можу лиш на хвилину завмерти,
Щоб відчути як дощ по тілі стікає.
Десь під дощем витає й свідомість
Наче птах,який любить літати,
Цей дощ спонукає мене на духовність
Про нього багато ще можна писати.
