|
Нічний метелик
Нічні сяють вогні,
світлові мов дощі,
не насправді, не в сні,
на душі, на душі.
Світлі сяють думки,
у журбі, крізь весь сум,
мов цілющі струмки,
що дають життя струм.
Ліхтарі край доріг,
поведуть в світлосад,
де ступаєш поріг,
без страхів і досад.
Линеш в казку свою,
що живе, як і ти,
в невідомім раю,
де усе - твої сни.
Лиш до світла лети,
із пітьми, із мовчань,
став метеликом ти,
на душі, без ввижань.
Бо прямуєш життям,
через ніч, через біль,
де ти жив з почуттям,
ніби ти, всюди - міль.
Нічні сяють вогні,
ти дивись, лиш на них,
для душі вони - дні,
бережи, тільки їх.
Вір у радість свою,
в якій ти, тільки ти,
як у власнім раю,
іншим там все як сни.
Віктор Цвіт 07.06.16
ID:
671073
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 08.06.2016 20:29:42
© дата внесення змiн: 08.06.2016 20:29:42
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
