Я сумую за тим, чого в мене немає.
І вірю, що в інших йому погано.
--------------------------------------
Не звільняйте серце від людини,
Що колись частинкою була
Вашого життя, що, як зернина,
В вашім серці ніжно проросла.
І не рвіть росток цей із корінням,
Не стирайте всі її сліди,
Бо колись прийде оте прозріння,
Що помилку допустили ви.
І впадуть тоді на серце сльози,
І від їх страждань і гіркоти,
Пройде час і збудуться прогнози,
Бо це так зробили саме ви.
Не пускайте в серце, хто зусилля,
Не приклав, щоб подолати шлях,
Бо не зійде швидко нове зілля.
Буде, як іржавий в серці цвях...
Що жаліть за тим, що загубили.
А назад дороги вже нема.
Почуття оті вже скам"яніли...
Згадуйте тепер лиш крадькома...
...не рвіть росток цей із корінням,
Не стирайте всі її сліди,
Бо колись прийде оте прозріння,
Що помилку допустили ви. Мудрі поради.Чудова поезія. Обираю.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудро! 
, Надійко! 
