...і чого тільки не лізе в голову глупої ночі в окупації, у місті, яке стало тепер більше схоже на тюрму.................................................................
хоч відкрий, заплющуй очі -
не настане ранок дня,
не почуєш вітру в вітах,
біг стрімкий в степу коня,
ані свисту шаблі, пісні,
ні пташиний помах крил,
ані шурхіт полиновий -
лише дим незримий й пил
там за гранню, за межею,
де кінець, де тьмуща тьма
й ні звідкіль в нікуди тьмяно
зорь обманно блима жмак -
наче хтось іде, трима їх
у прозорім гаманці,
перевальцем світ хитає,
час стискаючи в руці.
і стривожений здіймешся
вспреч знемозі, втраті сил -
кинеш в темряву безмежжя,
в ніч свій крик у небосхил.
а у відповідь лунає
стовідлунний стогін твій
наче пурханням комахи,
наче порух довгих вій,
наче хтось тобі аорту
простромив й крутнув кинджал
і не кров, а тьма поллялась
мов трутина з леза жал -
і приречений впадеш ти,
зором бачиш власний скон,
моря шторму спад на стелю,
змії падають з вікон,
трусить двері на завісах
буревій німий у злі,
в кут з кута несамовито
птахи б"ютья у петлі,
на підлозі мармуровій
скалки гострі, бите скло,
тінню в полисках якого
стлілий ти в пітьмі на тло...
...збуде кволий промінь ранку
твій вже згублений цей день.
встанеш.
звариш собі каву.
дим затягнеш до легень,
запаливши сигарету.
і задуриш розум свій
чи то спогадом,
чи словом
відзеркалених
надій...
Сильний вірш! 
