Вчіть всіх любити. Навіть якщо ніхто не слухає. Навіть якщо сміються над Вами. Навіть якщо посилають не до Бога. А Ви вчіть. Несіть любов у цей світ. Бо якщо не ми-то хто? Сійте маленькі зернини. Хоч в зиму, хоч в камінь. Може, сонце прогріє і вони зійдуть? Може, пташка камінь стокілограмовий посуне і зернятко проросте? Може-просто вірити в любов?
Бути сильним-легко. Якщо душа черства і мала. А ми не завжди сильні. Ми відчуваємо біль і страх, сумнів, розчарування, головний біль. Просім допомоги в Бога і людей. Через людей Бог прийде і обніме тебе. І захистить. І порадить. І допоможе. Він не може залишити тебе без своєї допомоги.
Не тримайте образ, гніву, ненависті. Вони зруйнують душу. Пройде час-і тіло.Ми лікуємо тіло і забуваємо про душу. Коли будинок падає-ми не фарбуємо стіни. Ми шукаємо каміння, щоб перебудувати.
Не шукайте і не просіть для ворогів бумерангів і драбин. Так, є драбини і вгору, і вниз. Попросіть веселку після дощу. Невже це не краще рішення?
Інколи ті, що ходять кожного разу в церкву-менше чують Господа. Вивчення всіх букв і правил не зробить з тебе вчителя чи поета. Бог любить всіх людей. Чи він католик, чи православний. Бог дивиться на вчинки. Коли не впускають Бога в церкву-впустіть його в свою душу.Йому теж було холодно в хліві.
Земля настільки маленька, що думку можна передати далеко як філіжанку кави. Робити треба це з великою вірою і щирістю. Бо пролити можна і подаючи на стіл.
Не ускладнюйте життя. Це зроблять обставини, вік і ще багато факторів. Давайте просто жити. Скоро закінчиться весна. То ж швиденько сіймо добро, щастя, посмішки, вдячність. І виполюйте бур'яни.Щоб все було гарно у наших садах-душах!
Моя бузя добра 
