Старець був сліпий, не добачав,
Він відлюдний подвиг тримав,
Та хтось скаргу, на нього написав,
Що до причастя він їжу приймав.
До владики позвали його,
Щоб повчив правилам його.
Є правила для всіх в монастирі,
Їх повинні виконувати всі.
В кімнаті секретаря була духота,
Сиділи люди, до владики – отця.
І старець теж на стілець присів,
Він зодягнути тілогрійку захотів.
Сонячне проміння через віконце,
Провело через кімнату сонце.
А старець зовсім не добачав,
Він думав, що шнурок провисав.
Повісив тілогрійку свою,
На промені, як на гіллю.
Всі жахнулись від чуда цього,
Що старець не відає чуда того.
Тут двері відкрились,
І голос секретаря,
Запросив старця,
До владики отця.
Митрополит навчати почав,
Щоб їжу після причастя приймав.
Старець в суперечку не ставав,
Він повчання по наказу сприйняв.
Ту ввійшов секретар і на вухо,
Він розказав про в приймальні чудо.
І очі опустилися митрополита того,
Він з миром відпустив, чудотворця цього.
