Квітневий ранок мружить очі...
Ох, прокидатися не хоче...
Квітень-місяць волочився
Скверами, лісами
І не слуха той бешкетник
Ні батька, ні мами.
Не вгамують його люди :
"Ти ж у кого вдався ?
Вишкварок такий зелений,
Звідкіля ти взявся ?"
Стріху бабі Катерині
Подер, як намисто,
Одна жінка у господі,
Маріє Пречиста !
Тиждень тому, як не сором...
Знищив всю розсаду !
Мислиш, вперта бешкетино,
Не дамо тя раду ?!
Скаргу вже ми написали,
Війту залишили,
І до того писання
Ще одне підшили:
Як ти вчора, пів на першу
Дурів без причини
І онучкам баби Маньки
Задер спідничини...
Син удався у батьків,
Що ж тут дивувати ?
Все ті гени "золоті",
Що тут буш казати...
Батько,вітер- горисвіт
Місця не загріє,
Кожен день в інакшім місці
Гуляє і віє !
Мати - веснонька-краса,
Хоч вправляй у раму...
Ми на вас усіх знайдем
Людський суд-управу !
Так судила квітень- місяць
Юрба на майдані...
А йому- то "хоч би хни ",-
Як "по барабані" !
чудові алегорії, вдалі метафори... 
, Галю !
