Крок за кроком спиватиму чашу до дна.
Крок за кроком... Вже скоро настане весна.
І до річки, ще кригою скутою,
Ти прийдеш зі своєю покутою...
Принесеш зі собою слова,
На які я чекав крізь морози ,
Мовиш :"Вибач... то гордість моя"...
Я твої повизбирую сльози
Не ридай, досить солі солоної з нас,
Це з любові ми іспит здавали в цей час...
Це не гордість твоя - моє миле дівча,
І крізь холод - морози прийшло каяття !
Ми прийшли у обійми своєму коханню,
Ми прийши, не обмовившись словом зарання!
Тепер знаєм ціну, знаєм тайну, кохана,
Нехай буде коханню вовік-віки "Осанна!"