Кожен рік, коли на дворі стає холодніше, все частіше дивлюся в слід журавлям. В цю пору року вони летять з сходу на захід. Чомусь завжди в цей час небо закрите хмарами і дощ починає свою нудну мелодію по калюжам іграти. В цей час хочу стати журавлем. Піднятися до них в зграю і з чарівною їхнею піснею вернути своє кохання...Весною я їх знову побачу. В цю пору року вони летять з заходу на схід
Осіннє небо хмарами закрите,
Холодний дощ змиває всі сліди.
Пробач мені, що зміг без тебе жити.
Пробач мені, не зміг я відпустити...
Холодний дощ це - сльози без вини.
Кохання стало маревом ранковим,
Весняний сон втікає на зорі.
Пробач мені, жовтіє вже діброва...
"Пробач мені", - кричу я знов і знову.
Весняний сон це - муки у житті.
Дорогу в полі вже знайшов забуту,
Німіють ноги... Боже, поможи!
Пробач мені! І дай мені пожити!
Пробач мені, мій Янголе підбитий!
Німіють ноги... буду я повзти!
Кохання, встань! Ще рано помирати!
Чарівні очі - свідчення життя!
Пробач мені, зумій вже не віддати!
Пробач мені... Зумієм ще літати...
Чарівні очі, ви - моє буття.
27.10.2015
..Най всі одне одному пробачають! 
