Байка про одного чоловіка або «мої жінки – моє багатство»!
Байка про одного чоловіка або «мої жінки – моє багатство»!
Він завжди мріяв про жінок –
Їх завойовував в наскок!
І доля склалась відповідно:
Отримав три дружини гідних!
Красуня перша – це від Бога!
Була у ЗАГС швидка дорога.
Зустрів її він в «Універі»,
Який йому відкрив вже двері.
Ця пристрасть молода була, бурхлива,
А жінка ніжна, синьоока – дуже мила!
Повіз її у подорож весільну:
У Ленінград, як чоловік всесильний!
Там романтично час минав в коханні:
Дивились місто на Неві, палаци всі старанно…
Тим часом, вдома їх чекали будні…
Й почалося життя достатньо «трудне».
Мужчина цей любив всі зручності, комфорт,
А вийшло з точністю – «на оборот»!
Жили вони в кімнаті не простій –
Прийшлось кохатися в кімнаті прохідній…
За стінкою відпочивало пів родини:
Батьки, сестра, що пам’ятає він донині!
Мужчині запальному й молодому –
Не витримати монотонного життя, нудного!
І нагострив він лижі на навчання,
Де і зустрів нове кохання.
Історія ця в Харкові була…
А вдома все ж таки дружина молода!
Історія одруження за підсумком сумна,
Бо розійшлася пара молода!
А ловелас зітхнув… і закутив:
Ох, скільки ж він романів закрутив!
Життя тепер мав вільне і спокійне:
Кохання зустрічав завжди стабільне!
Коханки заміж йшли за інших –
Сам Дон Жуан проводив час свій динамічно!
Але десь напоровся на дружину другу,
Яка здавалася йому найкращим другом!
Достатньо толерантна і привітна,
Високі ноги, чорні очі і тиндітна…
Це майже все, що треба для життя!
І ось одружується пара молода…
Тепер у молодих окрема є кімната,
Й квартира гарна – майже, як палати!
Але знов будні пару засмоктали,
Хоча вони боролися з проблемою на пару!
Турботами по хаті переймались мало…
«А, де ж знайти романтику?» - питання знову стало.
Сам наш герой – у розквіті мужчина!
Своїм життям живе і друга половина…
Жінки на шию вішатися знов готові –
А, що ще треба більше Казанові?
Веде козирне особисте він життя:
Довкілля із жінок – ось мрія золота!
Він їм дарує ласки і надії,
Але ніколи не пришвидшує події!
І так минали місяці і роки,
Якби він не зробив якісь невірні кроки!
І втретє хлоп на граблі наступив,
Бо жінку-мрію на роботі він зустрів!
Він відчуває, що ця жінка не проста,
Бо раптом крутиться від неї голова…
Вона красуня і молодша десь на 10 років:
За нею навіть можна виплакати очі!
А вік бальзаківський між тим вже наступив…
Ще й чорт в ребро вселяється крутий!
І тут Герой в тенета попадає золоті,
Бо без цього кохання в смутку всі проходять дні.
Наважується років через десять він на шлюб,
Красуня все чекала, бо він був їй люб!
Це Миколая свято в ЗАГС їх завело:
Одружуватись – не просте це ремесло!
Живуть вони життям безхмарним,
Тому що є кохання і стосунки гарні!
Вона для нього пише про кохання вірші,
А він говорить їй слова приємні й ніжні!
Мораль у байки не нова:
З коханням – це погана гра!
І все ж таки люби, кохай –
І з милим вік свій доживай!
20. 08. 2015 м. Трускавець Наталія Калиновська
