До тебе, мій дорогий читачу, приходять все нові та нові книжки,які відкривають безмежні обрії знань. І серед них ця книжечка-ще один ключ до таємниці слова,яка відкриє вам очі на творчість,любов,доброту і щире кохання дорогої нам людини - Дяченко Віри Іванівни.
Адже будь – які слова промовлені в її житті, з нами все життя,починаючи від маминої колискової,які так запам’яталися в її житті.
Приступаючи до своєї творчої праці в школі,кожен учитель неодмінно стикається з певними труднощами . Для одного це труднощі в методиці,для іншого-у взаєморозумінні з класом,ще для когось-власне,з педколективом чи дирекцією,але звичайно,всі ці труднощі рано чи пізно переборюються із погляду років стають звичайними сходинками до професіоналізму.
А от жодних цих вище перерахованих труднощів у Віри Іванівни не було. Вона завжди знаходила спільну мову з учнями , дирекцією. Завжди була привітна і усміхнена надихала нас на продуктивну й ефективну працю.
Я, як її колега завжди переймала її досвід, що до роботи з учнями молодшого шкільного віку. Хочу вам сказати,що її дуже любили діти, навіть в деякому розумінні ,як маму. Тому що від неї віяло теплом, любов’ю,турботою й опікою. Вона завжди зацікавлювала діток так , що вони не хотіли з уроку фізкультури йти до дому.
Яким сірим було б життя,без хороших спогадів про цю чудову людину, яку знали не тільки в Івано-Франківську,але в цілій Україні.
Дяченко Віра Іванівна - це хороший приклад для переймання досвіду не тільки зі стін школи,але й сімейного життя .
Адже вона була хорошою мамою і люблячою дружиною. Яка без зусиль уміла вдало поєднувати роботу і догляд за дітьми і власною оселею.
Вона була завжди , як «бджілка» завжди хотіла багато чого зробити для школи та своєї сім’ї.
Справді,безцінний скарб можна знайти у словах,діях і вчинках цієї людини. Невмируще ,барвисте, щире слово відчинить перед тобою світ неповторний і чистий,як джерельна вода,ковток якої дарує силу і мудрість.
Вчитель ЗШ №24 Титова Оксана Петрівна