Він жив як вмів, робив як знав,
Десь спотикався,та все ж вірив,
Що вдячність не в пустих словах,
А щастя до кишень не влізе
Й співав все серцем молодим,
Доносив нам любов і щирість,
Знайомий голос звучно плив
По хвилях радіо неспинних
В них чулось ніжне його «Мам»
Й неперевершене «Мовчати»,
Чому ж тепер уже нема ?
Як же могло усе це статись ?
Та ні ж, він є! Він серед нас!
Допоки пісні його линуть!
Допоки вогник у вікна
Горить, сумує в роковину…
