Олекса Ризныченко (Ризныкив)
«Республики любимой имя…»
(Перевод Владимира Туленко)
Республики любимой имя
На приговоре мне теперь.
И лишь за то, что мной любима,
Украинская ССР.
Ирония здесь так глубинна,
Что не достанешь даже дна.
Моя любовь, что к Украине –
Антисоветчина одна?
А я люблю! Живу с грехами
(Поскольку это, право, грех)?
Её полями и цветами
Живу, красою гор и рек.
Не за наполненную миску,
Что на столе моём стоит,
А за духовность, что мне блИзка,
Нетленных ценностей гранит!
И эта ли любовь преступна?
«Да, да - преступна», - так толкут,
Мою любовь, как воду в ступе…
Антисоветчиной зовут!
Ганьба! Позор! Ведь есть краина
Украинская ССР,
Её нельза НЕ полюбить мне,
Её преступно так любить мне…
И за неё умру теперь!
01.02.2016
***
Олекса Різниченко (Різників)
Ім'ям республіки моєї
мене засуджено тепер
Лиш за любов мою до неї,
до Української РСР.
Така іронія глибинна,
що навіть дна не дістаєш!
Невже любов до України
антирадянщиною є?
А я люблю! Нащо таїти
цей гріх (якщо це справді гріх)?
Люблю поля її і квіти,
ліси і гори, плюскіт рік.
І не лише за миску повну,
що на столі моїм стоить,
люблю також і за духовні
нетлінні цінности її.
Чи є любов моя злочинна?
" Так, так, злочинна є!" - товчуть,
мою любов до України
антирадянською зовуть!
Брехня нікчемна! Є на світі
Одна Вкраїнська РСР,
яку є злочин НЕ любити,
яку не можна НЕ любити!
яку люблю, хоча б і вмер!
1972
*****
Олекса Різниченко: «Дослідження української – найсолодше моє заняття»
09 Лис 2009 05:51 10,1395 коментарів
Олекса Різниченко
Поет і правозахисник Олекса Різниченко (Різників) народився 24 лютого 1937 року в м. Єнакієвому, Донбас. 1948 року родина, тікаючи від голоду, переїхала до м. Первомайська Миколаївської області. 1968 року Олекса закінчив філологічний факультет Одеського університету. Двічі репресований: у 1959-1961 та 1971-1977 роках. Відбув у таборах 7 років. 1991 року реабілітований по обох справах. 1990 року, опублікувавши збірку віршів «Озон» (Одеса: Маяк), був прийнятий до Спілки письменників України.
Видав також збірки поезії «Терновий вогонь» (1993), «Наодинці з Богом» (1998), «Промінь з Одеси: Поема про Ніну Строкату» (2000), «Двострунне грало: Сонети» (2002), «Ілейко, з Бога турейко: Епічна поема» (2004), «Окупація: Поеми» (2005), «Сміх на гаку» (2005), «Бран: Містерія» (Одеса, 2006); книги прози «З людей» (2000); мовознавчі дослідження «Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші» (Одеса: 2001; перевидання, Харків: Просвіта, 2003), «Одноримки» (Українські омоніми – через авторські римування, 2002), «Складівниця української мови» (2003), «Їдло 33-го: Словник голодомору» (2003); документальну публіцистику.
Лауреат премій ім. П. Тичини, ім. К. Паустовського, «Твої імена, Одесо – 2001», ім. Тараса Мельничука. З 1996 року живе в Одесі, працює керівником літературної студії «Гарт».
Джерело (ИСТОЧНИК):
http://litakcent.com/2009/11/09/oleksa-riznychenko-doslidzhennja-ukrajinskoji--najsolodshe-moje-zanjattja/
*****
Насправді. Олекса Ризников
https://youtu.be/GLWLSowGlQY
*****
КАК НЕ СТОИТ ПЕРЕВОДИТЬ с украинского на ... выгодный псевдо "перекладачу"
Чего только не сделаешь, чтобы "примазаться" к истории, как это сделал некто Яе Таировский, выдумав некую нишу "ИЗ...", то есть не перевод, а отсебятина. Не верите? Сравните ОРИГИНАЛ (или мой перевод) с "творением" под грифом "ИЗ"
Ян Таировский
«Из зала суда. Из Олексы Ризныкова»
Примазываясь к Украине,
Судья - холёный изувер -
Лишь за любовь к моей святыне
Судить решил меня без мер.
Ирония здесь так глубинна,
Что даже не достанешь дна:
Любимейшая Украина -
Антисоветская страна?!
О Боже! Что за разговоры?
Любить всем сердцем - это ль грех?
Люблю поля её и горы,
Цветы, леса, кипенье рек.
Однако не за миску каши,
Не за пиханье ложки в рот.
Иные ценности есть наши -
Те, что нетленны, как народ.
Любовь - преступное деянье? -
О чём талдычите опять?
Нельзя любви моей дыханье
Антисоветским называть.
Меня решили вы обидеть.
От правды спрячете в подвал?
Ведь преступленье - ненавидеть,
А я люблю! Где ж криминал?!
1972.
***
Ім'ям республіки моєї
мене засуджено тепер
Лиш за любов мою до неї,
до Української РСР.
Така іронія глибинна,
що навіть дна не дістаєш!
Невже любов до України
антирадянщиною є?
А я люблю! Нащо таїти
цей гріх (якщо це справді гріх)?
Люблю поля її і квіти,
ліси і гори, плюскіт рік.
І не лише за миску повну,
що на столі моїм стоить,
люблю також і за духовні
нетлінні цінности її.
Чи є любов моя злочинна?
" Так, так, злочинна є!" - товчуть,
мою любов до України
антирадянською зовуть!
Брехня нікчемна! Є на світі
Одна Вкраїнська РСР,
яку є злочин НЕ любити,
яку не можна НЕ любити!
яку люблю, хоча б і вмер!
1972
ID:
640439
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.02.2016 18:39:44
© дата внесення змiн: 01.02.2016 18:39:44
автор: Володимир Туленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
