Люди тепер звикають до кредитів,
Гроші та й совість часом позичають,
Навіть життя продовжують у світі,
Бога хулять, гнівлять чи прославляють.
Життя прожив у Господа в кредит,
Брав, віддавав і знову мусив брати,
Від так, здобувши вже багато літ,
Маю можливість світом милуватись.
Був грішним, щирим чи святим,
Трудивсь, любив чи ненавидів,
Та все ж ніколи не бував ніким
Бо ціну знав і сам про себе відав.
Другу щокУ, як б’ють, не підставляв,
Собакам не спішив давать святиню,
Перед свиньми ніколи перли не кидав,
Мав Бога: Святий Дух, Отця і Сина.
Був не байдужим і не робився злим,
Завжди старався бути усім добрим,
Знали цілеспрямованим та вольовим,
Веселим й трішки навіть «шкодним».
Де міг сидіти, там я не стояв,
Де міг лежати, там вже не сидів,
Сім’ю створив і свою хату збудував,
Сад посадив і двох синів зродив.
Хворів й тоді роки не рахував,
Бо бігли місяці і дні й години,
Радію, що життя в кредит узяв
І слава Богу й досі в світі білім!
Новорічні й Різдвяні ідуть свята,
Люд хвалить Бога і картає владу.
Яка ж то доля в України непроста!
Надію маю, що все гіршеє позаду.
7.01. 2016р., Київ
