В дитинстві в снах вода кринична чиста,
прозора,прохолодна і смачна.
Стежки в полях ,в ромашках -білі,білі.
Суниці на полянах у лісах.
Проміння сонця тепле і ласкаве.
Маленьке котинятко на руках.
Бабусі очі сині мов озерця.
Червоні вишні спілі у садах.
Метеликів мереживо на квітах
і коник деревяний у дворі.
Ляльки в платтях шовкових і в намистах.
Дощу прозорі крапельки сумні.
Дорослієш і сни уже не ті.
Ти розумієш-казка закінчилась.
Неправду часто бачиш у житті
і перша горя біль не забарилась.
Та все ж буває,рідко-та буває,
що сняться дивовижно-добрі сни.
Птахи казкові і казкові квіти,
ліси і гори дивної краси.
Ніколи у житті ти їх не бачив.
Та пам"ять десь у глибині душі
нагадує тобі минуле давнє.
У снах летиш у райськії сади.
І спокій огортає твоє серце,
той спокій що дарує забуття.
Не хочеш прокидатись,повертатись
в той стан що називається життя.
