Недільний ранок. Ніжуся в постелі, під теплою ковдрою, слухаю, як відбиваює годинник на стіні дорогоцінні хвилини вихідного дня. В будинку тиша. Усе таки треба вставати. Переборюю лінь і прожогом біжу до ванни під теплий душ. Заварюю каву з молоком і дивлюся за вікно, де живе своїм життям така довгоочікувана зима. День видався сонячним і морозним. Рожеві тіні промінців стрибають по білому, за ніч насипаному, снігу. Самотність, котра останнім часом так пригнічувала мне, сьогодні була подарунком. Вийшла на вулицю. Сніг скрипить під ногами. Сонце сліпить очі. На серці святково і тепло. Бажання піти до лісу виникло, якось спонтанно і миттєво. Дорога була недалека. Зупинилася в Ківшарі, улюбленому місці мого відпочинку. Знайшла, ще з літа, знайому красуню сосну, біля якої притулився чималенький пень, що нещодавно був такою ж велетенською стрункою сосною, яку чиясь безжалісна рука пустила на людські потреби. Струсивши сніжок сіла, щоб в лісовій тиші помилуватися чарівною ферією. Поринувши в зимову фантазію, не помітила, як підійшов, ще не старий чоловік, і зупинився поруч. «Я також люблю це місце-, почула я голос незнайомця і додав.» Воно чарівне і весною, і влітку, і восени, і звичайно, зимою. Раніше, ми з жінкою , кожні вихідні бували тут. Та ось уже другий рік я приходжу сюди сам. Приходжу, мов би на зустріч з минулим, і з нею. Вітаюсь, і якось стає легше, немов би вона мене чує. Отак і живу – від зустрічі до зустрічі ось на цьому місці. До побачення \", - проговорив незнайомець, майже пошепки, але ці слова були адресовані не мені, а тій, без якої життя звузилося до цієї стежки в Ківшарі. Дорога додому скрипіла снігом, щеміло серце і бажало, щоб вікна в будинку світилися і годинник на стіні відбивав час не для самої мене.
У каждого из нас на свете есть места, куда приходим мы на миг уединиться. (И. Тальков)
Тетяно Іванівно, самотність не така страшна, коли є друзі і ті місця, де можна усамітнитися і відпочити душею.
Тетяна Акименко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Светик- Семицветик, дякую. Слава Богу , що це не моя самотність
зворушлива розповідь... 
