Півтисячі – просто число?...
ні… це тільки здається.
Ним можна обчислити все: і як час очманів,
і глузд, і життя, і терпіння, і зойкання серця…
Двадцяте сторіччя.
30–ті.
Півтисячі днів.
Півтисячі скошених днів.
Як–то кажуть – плюс/мінус.
Плюс/мінус від трьох мільйонів смертей – до шести.
Як це осягнути?...
І те, що, війні на відміну,
у мирні часи голод штучно життями притих?...
Життями притих на тоненьких, стеблинками, ніжках
малих діточок…
не проживших цих п’ять сотень діб…
Постійно замореним голодом падати в ліжко –
як це?
Як це? – лиш уві сні їсти спечений хліб?...
Як це? – просинатись щоранку всім тим, хто був винний?...
Так… їх вже нема… але ж ранки були і у них?…
Як гордо у рупор кричалося слово «людина»!...
Чого ж в Україні в тридцяті цей рупор затих?...
Чого ж?...
...та у кого питаю?...
у винних – даремно.
Пішли. В кляте, збігле в роках без субтитрів, німе.
…не соромно в тім, що я є – росіянка.
Напевно
від гордості за Україну…
де я нині –
Є…
Ваша фамилия четко указывает на то, откуда идет Ваша родословная. Единственное, я не расшифровала вывод: Вы горды, что россиянка, но и за Украину не краснеете? В любом случае, хорошего Вам ноябрьского настроения.(А бывает такое?)
Циганова Наталія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...тем, что я русская - я сделала ударение на нынешние события... т.е. по моему отношению к Украине вряд ли меня можно отнести к ватникам, сепаратистам и пр.пр.(синонимов - море). Как сказала моя подруга - этот стих-абсолютно личный, без претензий на чтения где бы то ни было. Спасибо,Аня! И Вам хорошего настроения! У меня ноябр.настрой уже давно )))
Біль – в кожному слові! Сильно, проникливо, щемно – до сліз!
Наталочко! Ось таких росіянів – з ясним розумом і світлою душею – ми любимо всім серцем... Низький уклін Вам, сонечко!