1.Настав день і знову плаче Україна,
Знов і знов здригається земля.
Ховає ненька свого сина,
Свого героя, свого бійця.
2.Поважною ходою йдуть солдати,
Ведуть товариша в останню путь.
Нікому сліз не приховати,
Назад бійця не повернуть.
3.Ллються сльози солоною рікою,
Вбивають всіх, не відчуваючи жалю.
В нас кров уже змішалася з водою.
Усе це через кляту ту війну.
4.Війна ніколи не була сестрою,
Не була «з тими» або « проти тих».
Боєць кричить: «Не візьмеш нас без бою!»
Та чомусь голос враз його притих
5.Побачив він бійця стікаючого кров’ю,
Ніхто не міг йому допомогти.
І серце так стискалося від болю,
Треба боротись, треба вперед йти.
