Короткі дні осінні.І ранками мороз.
В обід тепло ще сонце посилає.
Ще бджоли прилітають.Над квітами
гудуть.Але під вечір знову холодає.
І хризантеми в памороззі зранку.
Але живі,всміхаються до нас.
Та не такі вони уже веселі як в жовтні,
що всміхнулись перший раз.
В горобини намисто потускніло.
Воно ще гарне,але помутніло.
Мороз не любить все яскраве,губить.
У нього чорно-білі кольори.
Калина коло хати тихо плаче.
Ніхто не втішить,сліз її не бачать.
І тільки вітер ніжно обнімає.
Вона його з надією чекає.
Земля собі під листям спить,дрімає.
Мурашник двері зачинив,бо знає
що скоро,дуже скоро уже сніг
птахами білими на землю прилетить.
В шпаринках заховалися комахи.
Хто на деревах,хто в землі,хто в хатах.
А джміль не встиг.Дрімає на вікні.
Прийдеться схованку шукать йому мені.
Прокинеться весною від тепла
і прилетить до мене-ось він я.
Зрадію зустрічі.Минула вже зима.
Така холодна,сніжна і сумна.
А поки...хризантеми ще цвітуть.
І бджоли ще над квітами гудуть.
Радію кожному промінчику тепла.
Осінні дні короткі як життя.
