Ні, ми не будемо одне одного кохати,
Ми як далекі й не схожі два світи,
Яким не дано щось разом створити,
І трішки окремими шляхами піти.
Ні, це жодного разу й не прикро
І навіть не сумно мені це розуміти
Просто подумавши скажу це щиро:
"Ми два далекі світи. Не ми,а я і ти".
І як не дивно, нема нічого сумного,
І прірва з нізвідки не знайшлась,
Просто звичайне розуміння простого,
Що спільність наша не зійшлась.
І знаєш, легше на душі так стало,
І думати просто і добре тепер,
Тепер світу стало мені трішки мало,
Просто в житті своєму завмер.
