Із них дух волі вичищали.
А він вертався знов і знов.
Вони країну захищали.
Їй віддали усю любов,
Життя незвідане прекрасне
І ненароджених синів.
Вони лягли в гроби дочасно.
Їх душі в виді голубів
Пішли до неба. Кари просять
Для тих, хто сіяв зраду, смерть.
А, мо’, в мовчанку грати досить?
Брехні налито в вуха вщерть.
Пора коня за віжки брати,
Вкраїну-Маму підіймать.
Чи будемо і далі спати?
Хай мертві із небес кричать!...
Щоб розгледіти майбутнє, потрібно оглянутись на минуле. Сусід на сході уже слиною стік, коли у нас усе почне розвалюватись... Не діждеться ніяк. Проте якщо відразу хапатись за грудки, як тільки стихне канонада, то коли ж будувать? Вчасний заклик...