Немає нічого:
Ні матриці мови,
Ні матриці совісті,
Матриці слова.
Усе норовисто,
Бігцем, наарапа:
Яскраве намисто,
Золочена шляпа.
Немає основи,
Без неї життя -
Таке випадкове
Безглузде буття.
Поваги немає
Вже, навіть, до себе
І брешемо, брешем,
Хоч знаєм, як треба.
І чуємо розсипи
Рідної мови,
Але від людей,
Не своїх, випадкових.
Включаємо радіо
Чи телевізор,
А там вже давно
Не робили ревізій.
Усе у рекламі:
Політики, шоу,
Чим гірше - тим краще,
Бо все без основи.
Опустимо погляд
До власної долі
Бо нижче підлоги
Без сили і волі
Усі, хто не втрапив,
У кого не вийшло,
І ті, хто ніколи
Не крав чужі вишні.
О, краще б не бачить
Нічого, не чути,
Не знати нічого,
Забути. Забути...
- - -
Наталочко, і гарно, і точно: і радіо, і телевізор давно потребують серйозних ревізій,..та їх потребують усі наші владці,пройшли для них легко часи тих люстрацій...
Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ярославе, рада, що не забуваєте про мене!!! 
Дякую, Любочко!!! 
