Богоявлені простори
У руках тепер зими.
Вона дасть рецепт від втоми,
Скрізь мандруючи саньми.
Понасипле, понавіє
Сніжнобілих пухових
Одежин.
В час вечірній засивіє,
Немов млою взятий сніг.
Фантазійна вся! В мережці
В візерунках скло – не взнать.
А вона мете всі стежки,
Не дає нам спочивать.
Морозенко-королевич
Вже подмухує зі сну.
Він дарує свою велич
Очам нашим як красу.
Матінка –зима правує-
В сріблобілім сяйві все.
Нам нічого не коштує
Видиво таке.
7.10. 2015 гр.
