Шум міста. Тихий скрегіт вулиць,
Все таке рідне, а наче і чуже.
Коли сміялись разом – вже забулись.
Від помилок, ніхто не вбереже.
Пройшли вже дні і місяці, роки,
Минули вже світанки за думками.
Живе надія, й житиме, поки
Не відмінили ще зв'язок зі снами.
Я знаю, скажеш ти, що я смішна,
Що я буваю часом дивна, може.
Та просто зараз, справді, я жива
І ти приспати серце вже не зможеш.
Шум міста. Тихий скрегіт вулиць.
Вже збіг той час і ті переживання.
І все минуло, зникло і забулось,
А на душі, знов лагідне бажання…
