На дев'ятому поверсі дивлюсь на небо.
Тут воно, мабуть, вдвічі блакитніше
На дев'ятому поверсі, недалеко від Тебе
На відстані подиху залишитись вирішив.
Паперові кораблики, літачки, як у школі,
Сміх дітлахів за годину до вечора...
А я рахуватиму напівп'яні зорі
Тебе називатиму своєю Малечею.
Змагатимусь з місяцем, волітиму бачитись,
Опівночі знову загадаю бажання.
Слова у листах набуватимуть значення...
«Прошу, хоч не перша та залишися остання»...
Листя з дерев починатиме падати,
Осінь в обійми вітром закутає...
А я на дев'ятому продовжую бачити
Очі блакитні крізь небо і слухати.
10.09.2015р.
