Не все те золото блищить,
Не завжди зранку сонце світить,
Та коли дивишся в блакить
В душі гармонія бринить.
Краса панує там над головою,
А в нашій голові лиш метушня.
Вгамуй її, нам тільки спокій допоможе
Відчути нові почуття.
Вперше захотів дізнатись,
Тоді питання він задав:
- Чи є життя поза землею?
Джордано Бруно запитав,
Та відповідь на це питання
Ніхто йому тоді не дав.
Ти тільки вслухайся, почуй,
Не самі ми живем на світі.
У спокої себе відчуй,
Тоді зумієш інших зрозуміти.
Одне життя, одна реальність.
Ми звикли, нам сказали так.
Ти мріями поглянь на небо
Можливо там побачиш знак.
Поміж зірок там є планета,
На ній життя – легкий політ.
А он летить до нас комета,
Вона яскраво так блищить.
І від вечора до ночі
Чарує нас незнаний світ,
Крилаті мрії там пророчать
В очах містичний краєвид.
Чумацький шлях з’являється з туману,
З одного боку, з іншого зника.
Планета та не крутиться по колу,
Лиш здійснює нові дива.
Безмежний простір,
Уява наша теж немає меж.
І те, що здається найдорожчим
В один момент втрачає сенс.
Пройде лиш декілька годин,
І все те зникне, що було.
Планета, шлях і ті думки,
Десь в тому сні були вони.
