Вбрався Вовк в овечу шкуру...
Навіть охрестився.
Не дивився вже похмуро
І навіть постився.
Зайця якось зустрічає
Та його питає:
"Чи пробачиш мене, Зає,
Бо зла вже немає?"
"Бог простить!" - киває Заєць
і перехрестився.
А як Вовк дістав окраєць -
Швидко з шляху змився.
У Кози Вовчок просився
Усе вибачався.
З козенятами здружився,
Навіть усміхався...
Та Коза не йняла віри
Козенят ховала...
І, напевне, з недовіри
Роги виставляла.
Гусаку Вовк душу вилив -
"Я ж Вас поважаю,
Ваших братчиків окрилив,
Бо вже так кохаю..."
А Гусак, зігнувши шию,
мота головою.
Та Вовк каже: "...вже не вию.
Я ж до Вас з душою..."
Птах хотів вже обминути
Щоби піти далі...
Вовк своє ж бо далі гнути:
".. які ваші жАлі.
То ж пробачте! Всі ми люди!» -
Б’є себе у груди.
Вуха в'януть від облуди!
А що ж далі буде?
Гусак "Шшш" зумів сказати
Вовк до нього скоче:
"Що ти кажеш мені, брате?"
"Шшш" Гусак белькоче.
Тільки пір'я полетіло...
Видно, дались пости.
Гусака пропало тіло.
Не лишилось й кості.
«Де Гусак?» - питають Вовка
«Не по-християнськи
Так чинити!» – всі промовка –
«Чи то вже по-панськи?»
Вовк зригнув і вже потому
Каже: «Знайшли злого!
Бо не треба було йому
Шикать на СВЯТОГО!"
