Останній поверх в київській висотці -
це тут дивак здає квартиру в найм:
від вікон і до стелі - стільки сонця,
що ще в житті не дарувалось нам.
А ввечері,немов бурштин із моря,
назбираний без заборон і мір -
найкращі й найдорожчі,звісно,зорі
лиша на оксамиті ювелір.
Чи знав господар,що тут - все незвичне,
що Волопас - на відстані руки?
...П'ємо шампанське - зоряне,космічне,
на шкірі - поцілунків зірочки.
Спасибі за кімнату і за диво,
що знов відкрила я для себе світ!
Ми - між зірок,й ця київська квартира
на троє діб - наш власний зореліт,
наш власний Всесвіт.Я у ньому з Вами,
весь Київ розуміюче притих...
...Шепочуться покинуті піжами
про пристрасних господарів своїх.
Стільки романтики і стільки природних почуттів, що дух перехоплює. А чого варті слова: Ми - між зірок? Або "весь Київ розуміюче притих...
...Шепочуться покинуті піжами
про пристрасних господарів своїх." Пречудово!
Любов Матузок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний твір! 
