Оголошення про цей дивний захід були на стінах будівлі вже досить давно. Байдужі та заклопотанні перехожі вже звикли до їх присутності, тому не вельми переймалися їх присутністю. Якісь бліді штрихи на потріпаному вітром папері. Очевидно ніхто не вірив , що хто-небудь може завітати на цю чудернацьку зустріч, що звалася «Анонімні зустрічі диваків». Аудиторія передбачала категоричну відсутність бажаючих.
Заплановане перетинання різнохарактерних представників очікувала на своє звершення за п’ять днів. Нерви організаторів чи то краще сказати ініціаторів повільно та впевнено перетинали ліміт витримки та терміни придатності нервових клітин.
Запашна кава чекала власних тортур в обіймах білосніжних порцелянових горняток. Її рандеву з божевільним потоком розбурханої теплом води, ніколи не віщували їй задоволення, проте вона ніколи не розуміла, що саме він дарував їй ніжність, невагомість, звільняючи закайдовані у дрібних шматочках аромати. М’які, пухкенькі диванчики озиралися навколо у пошуках гостей, безліч маленьких подушок вмощувалися на їхніх долонях , перешіптуючись про свої здогадки щодо сьогоднішніх гостей. Здається, що усі були готові. Ніхто не бажав висловлювати побоювання щодо того, що ніхто не завітає до цієї затишної оази спокою. Складалося враження, що стіни прихистку були створені саме для цієї зустрічі.
Сонячні промені гралися мережаними фіранками, лоскочучи їх тонкі китички, невидимі пилинки грали на клавішах кавового піаніно. Усе поволі, вдумливо занурювалося у полуденний сон-поразку. Коли на їхніх віях почали з’являтися перші кадри снів, хриплий скрип подертих дверей розітнув тишу кімнати.
Висока худорлява дівчина з сіро-зеленими очима ніяково стояла на порозі. Легка сукенка всміхалася яскравими барвами, на фоні яких обличчя дівчини набувало анемічних відтінків. Відсутність відвідувачів насторожила гостю, однак аромати скореної кави виявилися спокусливішими, аніж швидка анонімна втеча. Дівчина неквапливо пройшла до симпатичного диванчика яскраво лимонного кольору. Здавалося, що присівши на краєчок, потрапиш у невагомі обійми тепла та спокою. Ідилія двох несумісних душ порушили квапливі кроки за дверима. Зіниці спалахнули очікуванням. Строгий сірий костюм у поєднанні зі строкатою краваткою, глибокий сірий погляд, блискучі туфлі і відчуття інтриги. Новий гість з’явився на території самотності з присмаком кави та сонця. За незнайомцем слідував очевидно його знайомий, бо судячи з відтінків емоцій на їхніх обличчях, вони про щось жваво дискутували, наближаючись до дверей. Присутність гості стала несподіванкою для двох джентльменів. Вони одночасно галантно простягнули руки, вітаючись з дівчиною. Вітання не передбачало озвучення імен, адже зустріч була анонімною. Публічними повинні були бути лише емоції. Спантеличений та зацікавлений настрій панував у кімнаті.
- Можливо розпочнемо нашу зустріч?? Мабуть ініціатори зборів можливо з’являться згодом?? Ну, звісно, якщо ніхто не має заперечень, - оксамитовий голос чарував кожним промовленим словом. Здавалося, що він сповнений медових, запашних нот, що полонили душу. – Розпочну з себе, якщо присутня пані надасть мені право. Не заперечуєте?. Зніяковіла дівчина пригорнулася до бильця дивану, ніби шукаючи захисту у нього, захитала квапливо головою, виказуючи згоду на почуту пропозицію. – Моя пристрасть так це майбутнє… Люблю прагнути до чогось нового, відкривати нові простори, накопичувати враження, досвід, емоції, залишаючи позаду минуле, спогади, слабкість чи то будь-які прояви душевної безхребетності. У моєму житті немає слова «не можу». Строгі костюми, дорогий одеколон, зовнішній спокій, все це приховує мою пристрасну душу, яка не живе матеріальними цінностями, адже все це пил, не більше. …Прошу, хто продовжить наше знайомство?? Судячи з розгубленого погляду пані, це буде джентельмен поруч зі мною.
- Перш за все вітаю вас, приємно опинитися у компанії таких диваків як ви. Хоча одразу прошу сприймати слово «дивак» як комплімент, без будь-якого негативного підтексту. Ваше життя мені нагадує книги про стратегії досягання успіху у житті, пане. Напевно, ви маєте феєричні будні. Чи не так? Мій особистий простір – це власний дім з величезним каміном, багряними шторами на вікнах, аби не турбували сонячні гості та вітер. Ммм… Що ж ще?? Певно що відсутність друзів, лише тимчасові знайомі. Каталоги випадкових знайомих та тих, хто перетнув кордони мого життя викидаю на сміття. Не хочу потім знову згадувати їх. Моє життя має закриті вікна та двері. Зрештою, тепер ми зможемо почути нашу чарівну гостю. Прошу….
Бліді щоки спалахнули від несподіваного закінчення розповіді незнайомця навпроти, який чомусь постійно ховав свій погляд. Дівчина намагалася вгамувати своє збентеження, обійняла пухнасту подушку і заплющила очі. – У мене сумні очі… Її голос тремтів, згасав до шепоту, так що присутнім вочевидь доводилося уважно прислухатися до промовлених слів. Отож, мої очі сумні, я це вже говорила… Життя настільки тісно переплелося з їхнім настроєм, що перетворилося на сум, мабуть тим самим прагнучи доповнити картину моєї сірості та непомітності. Живу у книгах, музиці, закапелках міста, обличчя якого вкрите бруківкою, теплих горнятках з лате. Чому я тут?? Якщо чесно, я не знаю, можливо шукаю відповіді, нові запитання, знайомих, емоції… І не дивуйтеся, що мої очі закриті, в моїй уяві існують ваші портрети та слова. І певно мені час йти…
Лише три людини. Три історії. Але за вікном на зміну сонячним зайчикам з’являлися сутінки, кульгаючи, згадували про зболені ноги у новому весняному взутті. Ініціатором порушення тиші став перший джентльмен. – Пропоную завершити нашу зустріч. Якщо ніхто не хоче додати ще щось про себе?? Доречі, можливо залишимо побажання наступним гостям цієї чудової кімнати. Мовчазні вирази ваших облич свідчать про незаперечність, отож почнемо.
«Ніколи не підкоряйтеся обставинам! Живіть» .
Містер Стимул
«Ніколи не пускайте незнайомців у власне життя, вони можуть лишитися там, аби зробити вам боляче. Тримайте двері душі закритими».
Містер Страх
«Спробуйте повірити у себе, кожен з нас має у душі скарб, що змінить життя і буденність. Але будьте обережні. Відкрийте очі…..»
Міс Невпевненість.© Філософ
ID:
564690
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.03.2015 15:08:58
© дата внесення змiн: 06.03.2015 15:08:58
автор: філософ
Вкажіть причину вашої скарги
|
