Я тихо торкаюся душі. Холодно.
Її душа чомусь холодна на дотик.
Ще заглядаю в очі заодно.
Зелені, з відтінками жовтого.
Ні , вона молода. Вона не вмирає,
Очі світяться, наче очі вовчиці.
І своїх жертв сама вибирає,
Вона молода, ще тільки вчиться.
Я відчуваю її холодний погляд,
Нічого з собою не можу зробити.
Підкоряюся, залишаюся поряд,
Залишаюся поряд із нею жити.
Ми ще могли би розійтися врізнобіч,
Як би попросив, то вона б відпустила.
Та тепер тільки уже вся в тому річ,
Що я не хочу. Просити несила.
Я більше не вірю у випадковість,
І хочу щоб було все правдиво.
Скоріше у неї така спадковість,
В ній в наслідство передалося диво.
Вкотре заглядаю в її дивні вічі,
Здається що в них утонула перлина.
Я з нею переживаю вічність,
Бо вічність з нею кожна хвилина.
2015р.
