вечір лягає на плечі холодним дощем
вкриває небом важким від води
неначе периною
шепоче нестримно у вуха про самоту
про те що зорі ховаються
за вершиною
про те що здатися завжди легше
ніж битися та іти
навіть якщо приречений на поразку
навіть якщо по коліна в багні
навіть якщо вже помер
всередині
навіть якщо за цим ранком
нічого не буде
крім дощу і холодної мряки
навіть якщо ти сам
поруч нікого
і тебе атакують вовки
чи собаки
навіть коли світ розчинився
у темряві
через відсутність Сонця
згадай що тримав оте Сонце
в своїх долонях
згадай що воно було твоїм
що б там не казали
люди
лише на здавайся
іди до мети
навчись чекати
все буде
навіть тоді
коли більше нічого не буде
7 травня 2015 [05:44>
