Ти так мене кохав...Ти так кохав...
Нанизував обійми в душу сміло.
А потім вмить забув.Ти забував
Так вміло,що аж небо посивіло!
А потім з крил все пір"ячко зірвав.
І тримав,щоб я більше не літала!
Чи ти собі цей день занотував?
Чи ти хотів...Щоб на коліна впала?..
Предревній вечір вліз через вікно.
Сів на підлогу тихо цілувати.
А зорі ткали з див мені сукно,
Щоб я не сміла довго сумувати.
А потім сивий Янгол прилетів,
Наскубав мені пір"ячка до ранку.
Я лиш жалкую,що не захотів
Вдягнути вечір мою вишиванку.
А так все добре...Хилиться журба
До зір моїх,що я надарувала
Тобі за все життя...І лиш верба
Сьогодні всі листи тобі писала.
Чи ти когось кохаєш?..Чи збагнув,
Що пір"ячка на крилах стало більше?
Вишиванку сьогодні одягнув
Старезний вечір...Пише у ній вірші...
Чуттєво і образно!Чудово! 
