Повертавсь козак додому,
йшов повільно, йшов сумний,
Ніс на плечах тяжку втому,
спогад темний та страшний.
Згадував товаришів, охочих до бою,
згадував поля і села, спалені війною.
Юність минула в боях,
старість підступає,
що знайде в своїх краях,
чи там хтось чекає?
Чи стоїть іще ціла дідусева хата?
Чи зрадієш ти мені, рідний старший брате?
Він зайшов в своє село, навіть здивувався:
Дуже швидко весь народ до нього зібрався.
Всі покидали діла, та назустріч мчаться,
Та вітають, як рідного, лізуть цілуваться.
Стіл накрит на все село - бо його чекають,
та про подвиги його всі навколо знають.
Садять козака за стіл, чарку наливають,
Про героя всім гуртом пісеньки співають.
Як він парубком безвусим шаблю батьківську схопив,
Як він справно та геройськи рідну землю боронив.
Так співають, що козаче навіть сам сльозу пустив,
крякнув, хмикнув, чарку випив, та і вуса накрутив.
Випив ще, та закурив, подививсь навколо,
та про подвиги свої він завів розмову.
Розповів, як він рубав ляхів й москалів,
як і турок за морем від нього тремтів,
як в полях татар ганяв,
та як с хлопцями гуляв.
Шабля, кінь, пістоля - от вона і доля!
Подививсь - всі розійшлись, бо вже вечеріє,
тільки хлопці молоді слухають та мріють...
Каже тут до хлопців він: Чого сидимо?
Нужбо, братці, гей зі мной, хутко, летимо!
Досить вам тут тертися у спідниць дівочих,
невже погулять по світу тут нема охочих?
В поле, в битву, нас чекають перемоги славні,
буду я вам отаман, ви ж козаки справні!
Обіцяю, на війні нудьгувать не дам!
Буде весело там вам, гідко - ворогам!
Сподіваюсь, серед вас тут нема нікчем?
Хлопці кажуть: Це дарма!
Куди йти? Війни ж нема?
Відповів: І що з того? Ми і розпочнем!
ID:
575186
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.04.2015 21:59:25
© дата внесення змiн: 17.04.2015 23:32:17
автор: Yurko Okhapkin
Вкажіть причину вашої скарги
|
Пророк одначе.... 
